Дисертація присвячена з'ясуванню аналогій і відмінностей у прозі Г, Квітки-Основ'яненка та С. Річардсона, О. Ґолдсміта, Л. Стерна. У дослідженні проаналізовано типологію "природної людини" та поетику сентименталістського психологізму, простежено спільні образи колективного підсвідомого у сентименталістській прозі. У роботі розглядається пародіювання жанру сентименталістського роману у творчості Г. Квітки-Основ'яненка та Л. Стерна як різновиду літературної критики. У результаті теоретико-текстуального вивчення творів аналізуються ідилічний хронотоп, особливості конструювання політопічного простору та соціально-історичного часу. На матеріалі прози Г. Квітки-Основ'яненка, С. Річардсона, О. Ґолдсміта, Л. Стерна з'ясовано типологічні закономірності розвитку українського й англійського сентименталізму. Ключові слова: сентименталізм, "природна людина", психологізм, архетип, пародіювання, ідилічний хронотоп, порівняльна типологія.