У дисертації з позицій порівняльного літературознавства системно досліджується концепція особистості у драмах Б. Шоу, І. Франка, В. Винниченка. На основі системного аналізу проблемно-тематичних рівнів образу людини у художньому мисленні письменників окреслено їх естетичні прерогативи, прийоми і засоби художньої реалізації їх світобачення та світовідчуття. Узагальнено морально-етичні домінанти характеротворення, їх концептуальний зміст у драматичній творчості митців, з'ясовано основні, домінантні риси образів-характерів у п'ссах Б. Шоу "Учень диявола", І. Франка "Кам'яна душа", В. Винниченка "Гріх", обґрунтовано етичне самовизначення героїв у названих творах. Доведено, що інтерпретації особистості Б. Шоу, І. Франком, В. Винниченком характеризуються низкою збігів і відмінностей. Вони увиразнюються реалістичним підґрунтям художнього мислення драматургів, що в п'єсах "Будинки вдівця", "Професія місіс Уоррен", "Учень диявола", "Пігмаліон", "Украдене щастя", "Учитель", "Кам'яна душа", "Метешо", "Брехня", "Гріх" має безпосередній вплив на окреслення літературного характеру. Дослідження засвідчило риси художнього новаторства Б. Шоу та І. Франка при змалюванні характерів інтелігентів у п'єсах "Пігмаліон" і "Учитель", специфіку феміністичного дискурсу у драмах Б. Шоу "Професія місіс Уоррен" та І. Франка "Украдене щастя", особливості естетичної концепції особистості антигероя в п'єсах Б. Шоу "Будинки вдівця" та В. Винниченка "Метешо". Ключові слова: концепція особистості, образ людини, поетика характеротворення, реалістична драма, науковий реалізм, неореалізм, драма-дискусія, художнє мислення, правда факту, компаративний дискурс.