У дисертації здійснено системне порівняльне дослідження антивоєнної романістики Еріха Марії Ремарка й Олеся Гончара (на матеріалі творів "На Західному фронті без змін", "Людина і зброя", "Циклон"), визначено їх спільні та відмінні поетикальні-особливості у руслі традицій і новаторства. Запропоновано новий ракурс щодо розуміння художньо-стильової специфіки антивоєнної романістики Ремарка і Гончара, що стало можливим завдяки аналізові різко протилежних оцінок творчості митців у світовому літературознавстві, а також завдяки використанню вітчизняного й зарубіжного літературознавчого інструментарію для вивчення специфіки національної літератури у світовому контексті. Вперше в українському літературознавстві здійснено студії зарубіжного історіографічного дискурсу Ремарка, що дало можливість провести паралелі між основними тенденціями вітчизняного і зарубіжного ремаркознавства; використано елементи археології тексту та структурального підходу до аналізу антивоєнної романістики Ремарка і Гончара. З'ясовано типологічні особливості їх поетикальних парадигм, визначено національно-мистецькі феномени української та німецької прози XX ст. на матеріалі творчості зазначених письменників. Ключові слова: компаративний аналіз, антивоєнна романістика, поетика, типологія, історіографія, стиль, батальні описи, натуралістичні описи, ретроспекція, антиципація, авторські відступи, портретистка, діалого-монологічне мовлення, пейзажистика, колористика, інтер'єр.