Дипломна робота присвячена історико-педагогічному аналізу формування змісту та методики викладання історії у загальноосвітніх навчальних закладах Східної Галичини у 1900-1939 роках. У праці висвітлено освітні пріоритети які визначали зміст складових прогресивної загальноосвітньої теорії і практики першої третини двадцятого століття, серед них: форми, методи і засоби навчання; акцентується увага на основних чинниках процесу пізнання, успішною запорукою якого є емоційне ставлення учнів до навчального предмету і активізує їх інтелектуальний та природній розвиток. Особлива увага приділена дослідженню недостатньо відомих аспектів методики вивчення історії в школі, з`ясуванню її місця і ролі у загальноосвітній теорії та практиці. Матеріали дослідження можуть бути використані при вивченні історії педагогіки, в практичній діяльності вчителів середніх загальноосвітніх шкіл при написанні курсових і дипломних робіт у контексті висвітленої тематики, сприятимуть збереженню безперервності традицій вітчизняного історико-педагогічного досвіду. Ключові слова: навчальний процес, загальноосвітня школа, форми навчання, методи навчання, зміст навчання, реформаторська педагогіка