Перший розділ розглядає моносуб'єктні поліпредикативні конструкції. Об'єктом дослідження у другому розділі є функціональне навантаження паратактичних макроречень-періодів. У завершальному розділі роботи розглядається поліфункціональність текстових сегментів, розширених парентезою. На основі комплексного дослідження романної творчості Г. Бьолля, побудованої на національних літературних традиціях і вписаної в русло загальнолітературних романістичних тенденцій, у висновках констатуються художня індивідуальність оповідної структури, основні принципи ритмічної гармонії та специфічні в семантико-архітектонічному плані засоби текстової цілості у романах цього автора Ключові слова : романна спадщина Г. Бьолля, синтаксис, асиндетон, полісиндетон, макроречення, паратаксис, парентеза