У дисертації вперше в українському літературознавстві досліджено проблеми жанру псалма у теоретичному ключі й еспліковано його ґенезу, адаптацію і трансформацію з генологічної та поетологічної перспектив. Розмежовано біблійний і літературний псалом як два самостійні жанри. На основі аналізу художніх творів українських поетів виокремлено основні риси жанру літературного псалма, виявлено його національну самобутність; шляхом аналізу генологічних і поетологічних аспектів обгрунтовано ґенезу, місце і значення модифікації жанру псалма у літературній полісистемі. За ознакою кореляції точності / адекватності та вільності / прийнятності відтворення першоджерела визначено конкретні генологічні модифікації творів, жанрова структура яких має риси біблійного псалма: канонічні переклади - переспіви- наслідування - стилізації - варіації. Окреслено специфіку національного заломлення псалмової лірики, етапність і послідовність її еволюції у діахронічному та синхронічному зрізах. Проаналізовано синтетичні моделі модифікації жанру літературного псалма (псалом-ода, псалом-елегія, псалом-дума), з'ясовано особливості та національну своєрідність актуалізації псалмових мотивів в українському літературному дискурсі. Ключові слова: жанр, біблійний псалом, літературний псалом, жанрова модифікація, переклад, переспів, наслідування, стилізація, варіація, синтетична модель.