У статті увиразнюється літературознавча, богословська і психотерапевтична парадигми групового психоаналізу в оповіданні "Басараби" В.Стефаника. Окрема увага приділяється таким важливим претекстам, як "сімейна модель", регресивна дія "масової душі", проективна ідентифікація.