У статті окреслюються і аналізуються ключові поетичні образи лірики української поетеси, уродженки Борщівщини Г.Костів-Гуски. Відзначається її приналежність до дискурсу "тихої" поезії 80-90-х років ХХ століття, в якій досліджуються медитативні нотки лагідного смутку за світом дитинства, що минає, замилування красою "малої" Батьківщини, теплом отчого дому. Розглядаються особливості пейзажної лірики, її поетика.