У статті аналізується герменевтична концепція, розроблена Вольфгангом Ізером у монографії "Межі інтерпретації" (Нью-Йорк, 2002). Основна увага зосереджена на термінологічних аспектах інтерпретативної моделі Ізера, зокрема окреслюються новітні підходи щодо аналізу різних реґістрів тексту, у процесі якого традиційне "герменевтичне коло" трансформується у "кібернетичну петлю" .