У статті здійснюється спроба розглянути семантику неоромантичного простору у творах О.Кобилянської, Г.Хоткевича та Д.Конрада. Літературознавча інтерпретація здійснюється шляхом проектування ритуально-міфологічної площини на художній наратив авторів. Увага зосереджується на думці про демонічний характер трагічного буття людини в умовах неоромантичних пошуків смислу свого буття.