Предметом дослідницької уваги є вірш "На схилі віку" Віслави Шимборської, який розуміється як розрахунок з епохою, адже він стосується "сенсу людського часу". В аналітично-інтерпретаційнім есе показую, що про топічний характер твору свідчить його заголовок, який є ключем екзистенціального прочитання вірша. У контексті загально принятої думки, що поезія Шимборської - це "лірика великих питань"", в моїх есеїстичних роздумах питання, пов'язані з проблемою буття, кінця та страху, викликаного плином часу, стають можливими лише завдяки інтертекстуальному діалогові.