Дисертацію присвячено лінгвістичному висвітленню явища політичної харизми шляхом зіставлення апелятивних дискурсів сучасних політичних фігур Німеччини й України - Йошки Фішера, Герхарда Шредера, Ангели Меркель, Віктора Ющенка, Віктора Януковича і Юлії Тимошенко. Запропоновано комплексну методику двостороннього зіставного аналізу, що дозволило визначити спільні і відмінні риси вербальної та паравербальної організації усних апелятивних дискурсів харизматичних політичних лідерів, які репрезентують різні лінгвокультури. Обґрунтовано науковий статус феномену харизми в гуманітарних студіях крізь призму релігійно-філософських, соціально-політичних, психологічних, тендерних та культурологічних студій, визначено основні засади лінгвістичного дослідження дискурсивної особистості харизматичного політичного лідера, побудовано інтегральну модель апелятивного дискурсу харизматичних політиків у двох лінгвокультурах. Розглянуті дискурсивні простори зіставлено за параметром апелятивної хвилі. Виявлено зв'язок та встановлено співвідношення вербальних і паравербальних засобів вираження апелятивності шляхом побудови дискурс-портретів згаданих харизматичних політичних лідерів Німеччини й України.