Дипломна робота є спробою ґрунтовного дослідження есеїстики Оксани Забужко та її місця в українській публіцистиці. У роботі з'ясовано специфіку жанрової форми есе як гібридного жанру, відкритого для контактів з пограничними структурами, охарактеризовано проблемно-тематичні осяги нехудожньої прози Забужко, центром яких є національна історія,що стає літературою в стилі письменниці, вивчено різні мовно-стильові новотвори в есеїстиці: активний та пасивний шари лексики, лексичні запозичення, слова обмеженого вжитку тощо. На основі аналізу продемонстровано особливості потрактування Оксаною Забужко традиційного кола проблем національного життя. Ключові слова :есе, есеїстика, нехудожня проза, жанрово-стильові модифікації, проблематика, інтерпретація, суб'єктивність, релігійна концепція.