На початку XVIII століття, в період реалізації художньої літератури, як справжнього виду мистецтва, письменники завжди були чутливими до проблем нарації в творах. Деякі митці створювали єдиного наратора, який оповідав події, в ролі співочевидця. Інші автори створювали свої шедеври поєднуючи безліч листів, таким чином допускаючи певну кількість оповідачів до опису та тлумачення подій. Суть твору, його основна думка, залежать від багатьох факторів. Одним з найголовніших є той, який визначає наратора, того хто веде оповідь і як. Існує багато "позицій", "видів" чи "точок зору", від яких оповідається літературний твір. Ключові слова: нараційна техніка, нараційна точка зору, наратор, автор, художня література.