Дисертація присвячена історико-педагогічному аналізу процесу становлення і розвитку в Україні сімейних форм виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, з 40-х років XX ст. до поч. XXI ст. На основі теоретичних узагальнень даних архівних та опублікованих джерел, вивчення наукової літератури та статистичних даних вперше цілісно висвітлюється історичний шлях становлення і розвитку таких форм, як усиновлення, опіка, піклування, патронат, прийомна сім'я, дитячий будинок сімейного типу. В історичній ретроспективі автором досліджені питання організації соціально-педагогічної роботи з сім'ями, де виховуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування. Охарактеризовано напрями діяльності неурядових організацій різних історичних періодів, що здійснювали реалізацію програм із підтримки сімейних форм виховання.