Дисертація присвячена питанням екології угруповання саранових півдня України як основи для обґрунтування оптимальної системи моніторингу стану популяцій. Установлено, що на території України збільшення чисельності саранових спостерігається за умов середньої температури теплого періоду не менше 13,7° С (СЕТ 960° С), ГТК не більше 1,4. Внаслідок антропогенної деградації природних екосистем утворюються оптимальні стації для масового розмноження саранових. Спалахи чисельності багатоїдних шкідників можна розглядати як компенсаторний механізм підтримки екологічної стабільності екосистем за умов збідненого біорізноманіття внаслідок антропогенного навантаження. За існуючого ступеня розораності земель Степу. України, формування значних за площею куліг саранових неможливо, що обумовлено відсутністю великих площ напівприродних стацій достатньої екологічної ємності. Уперше в Україні розроблена методика використанні [ GPS-навігатора і даних ДЗЗ для моніторингу та прогнозу ризиків надзвичайних ситуацій в агросфері, обумовлених масовим розмноженням саранових.