У статті розглядаються особливості психопоетики заголовка в українській прозі кінця ХІХ ст. - початку ХХ ст. на прикладі однойменних творів В. Леонтовича та В. Кузьмича. Порівнюються авторські задуми текстів, що обидва пов'язані із засудження декадентського захоплення суїцидальними мотивами. Пояснюється важливість функціонування заголовку в аспектах проспективного та ретроспективного сприйняття, коли можливим є семантичне переосмислення назви твору.