У статті розглянуто поетичну спадщину В. Вітмена та Б.-І. Антонича з урахуванням впливу архетипної пам'яті та доведено, що головною метою поетів було звернення до закодованих в архетипній пам'яті суспільства інваріантних моделей людського буття для побудови нової моделі існування людства в умовах духовної кризи.