У дисертації вперше здійснено аналітичний опис лексичного складу ойконімії Донеччини, яка сформувалася як особливий сегмент полілінгвального топонімного простору одного із густонаселених регіонів Південного Сходу України. В основу її характеристики покладено ономасі ологічний принцип, який дозволяє встановити скерованість номінаційних процесів, вибір ознак номінації, її причини (етіологію) в різні періоди розвитку топонімії цієї території, номінаційні типи ойконімів та закономірності використання лексичних засобів для позначення населених пунктів різномовним населенням регіону. Визначено корпус апелятивних та онімних лексем, використаних в ойконімотвірному процесі. Охарактеризовано гетерогенний в етно-лінгвальному відношенні склад донецької ойконімії - її східнослов'янський (український та російський), тюркський (урумський), новогрецький (румейський), германський (німецький), південнослов'янський (сербо-хорватський) і романський (молдавський) компоненти й різнорівневі явища інтерференції в ній.