Дисертацію присвячено комплексному дослідженню критичних праць М. Грабовського, проаналізовано літературні й філософські погляди митця, його естетичні пріоритети, визначено їх джерела, описано еволюцію загальних життєвих орієнтирів, окреслено періодизацію творчості діяча. Значну увагу приділено жанровій парадигмі критики, з'ясовано загальні критичні принципи М. Грабовського, його погляди на польську, українську, російську та західноєвропейську літературу XIX ст. Розкрито концепцію поезії, сприйняття історичного роману та прози, а також народної творчості. Уперше здійснено спробу по-новому оцінити його літературно-критичні здобутки та наміри, розглянути й описати проблематику епістолярної спадщини М. Грабовського, його теоретико-літературні діалоги з найвизначнішими діячами польської культури XIX ст., а також піджанрові різновиди листів митця.