В магістерській роботі на основі аналізу найважливіших текстів Наг-Хаммаді (Апокрифа Іоанна, Євангелія від Фоми, Євангелія від Філіппа) розкрито специфіку гностичного вчення в контексті становлення християнської релігії. Для досягнення цієї мети було виконано наступні основні завдання: з'ясовано історичні передумови релігійних процесів в Римській імперії кінця I - II ст.; висвітлено особливості сприйняття гностиків і їхнього вчення ортодоксальними християнами; проаналізовано Апокриф Іоанна, Євангеліє від Фоми і Євангеліє від Філіппа з точки зору цілісності і оригінальності цих текстів. Вивчення окремих текстів Наг-Хаммаді суттєво уточнює і доповнює існуючі уявлення про гностичну доктрину. Так, Апокриф Іоанна присвячений розкриттю сутності гносісу - шляху пізнання, який дає спасіння тому, хто став на нього і витримав всі перешкоди і спокуси. Щоб укріпити дух неофіта і застерегти його від різного роду спокусників (в даному випадку - фарисея), автор апокрифа розгортає перед читачем грандіозну картину гностичної космогонії, головна думка якої полягає в тому, що настільки недосконалий світ не міг бути створений всеблагим і всесильним Богом (як в цьому переконує Біблія), а став наслідком внутрішньої вади однієї з основ світобудови. Ключові слова: духовна криза, християнство, гностицизм, апокриф, тексти Наг-Хаммаді.