Дипломна робота присвячена комплексному вивченню вживання власних імен з комічним підтекстом на основі матеріалів творів А. Бірса, Ч. Діккенса, В. Ірвінга, М. Твена, Ф.С. Фіцджеральда. У роботі розглянуто основні теоретичні засади дослідження власних імен та "значущих" власних імен на сучасному етапі розвитку лінгвістичної науки, з'ясовано особливості передачі автором комічної інтенції у власних іменах, виявлено особливості їх використання в різноманітних комічних творах. Розглядалися поняття ономастики та антропоніміки в англійській літературі. Зафіксовано, що власна назва, досягнувши вершин лексико-стилістичної виразності, поступово послаблює номінативну функцію, набуваючи оцінно-характеристичних, експресивно-виразових, інформативних функцій тощо. Виявлено, що вплив письменника на читача здійснюється за допомогою комічних "значущих" власних імен, які передають ставлення автора до персонажа і несуть значне інформаційне навантаження. Ключові слова : власне ім'я, "значуще" власне ім'я, ономастика, антропонім, комізм, гумор, номінація.