Дисертація присвячена дослідженню концепту природи в художніх світах В. Блейка і Ф. Тютчева, встановлені параметри авторських концепцій людини і світу, проаналізовані релігійно-філософські орієнтації поетів (це дає грунт для розуміння потрактування в їхній ліриці ідеалу й реальності, життя та мистецтва, культури й цивілізації), а також з'ясована специфіка їхніх ідеостилів. Розглянуто культурний контекст формування концепту природи у В. Блейка та Ф. Тютчева, еволюції концепції природи в європейській філософській думці та відповідної зміни статусу пейзажу в літературно-художній творчості. У роботі здійснено науковий опис та аналіз концепту природи у В. Блейка та Ф. Тютчева. Зокрема, виявляється специфіка інтерпретації англійським поетом гностичної доктрини та зумовленої нею драматичної символіки блейкового преромантичного пейзажу, еволюції способів художнього розв'язання лірики природи у В. Блейка. Досліджені процеси формування та зміни концепту природи і в пейзажній ліриці Ф. Тютчева: встановлюється правомірність застосування до його світогляду поняття "пантеїзм", простежується еволюція поета від наївно-гедоністичного оспівування природи до християнського відчуття її "тимчасовості" та уразливості. Визначається специфіка авторського бачення природи та зміни суб'єктивно-романтичної інтерпретації природи, збагачення останньої як з арсеналу традиційної культури в процесі подолання класицизму, так і з політично злободенного пошуку в сучасності.