У дисертації цілісно проаналізовано педагогічну спадщину Е. Жарського у взаємозв'язку і послідовній ретроспективі галицького (львівського - до 1944 р.) й еміграційного (Словаччина, Німеччина - до 1950 p., СІЛА - до 2003 р.) періодів його життєдіяльності; з'ясовано соціокультурні передумови формування його світогляду та педагогічних поглядів; виокремлено й схарактеризовано головні напрями і зміст діяльності вченого-педагога: науково-педагогічний, науково-природничий, освітньо-організаційний, просвітницько-виховний, спортивно-організаційний та фізкультурно-виховний; обґрунтовано можливості творчого використання педагогічних ідей Е. Жарського для модернізації системи сучасної української освіти.