Дисертація присвячена категорії уточнення в англійській, українській та польській мовах, її структурним, логічним та семантико-синтаксичним особливостям. Уточнення характеризується як логіко-синтаксична категорія, яка є засобом реалізації прагматичних настанов та комунікативної заданості; уточнення складається з уточненого та уточнювального компонентів, між якими експліцитно чи імпліцитно можуть стояти конектори точніше, власне, а саме та ш. Основним призначенням уточнення є уникнення багатозначності, контекстуальне усунення альтернативи. Уточнення може бути однореферентним та поліреферентним, що відображає ступені його композиційної складності. На семантико-синтаксичному рівні уточнений та уточнювальний компоненти можуть виконувати роль предиката, актанта, атрибута та сирконстанта в різному їх співвідношенні. У роботі вираховано коефіцієнт уточнювальності в кожній із досліджуваних мов.