Уперше у вітчизняній історіографії розглянуто еволюцію волинського православного духовенства у XX ст. як соціальної групи. Встановлено, що упродовж досліджуваного періоду представники верстви подолали кілька етапів формування, котрі співпадали із соціально-політичними переломами, а основною тенденцією змін стало поступове розмивання видових ознак групи. Волинське духовенство структурувалося за походженням, майновою та соціальною ознаками. Переємність традицій втілено у священичих династіях. Ментальні горизонти православного священицтва упродовж століття зсунулись у бік меркантилізації поглядів, практикування подвійних стандартів. Панівною ідейною орієнтацією кліру Волині залишалось русофільство. Авторитет і впливовість духовенства реалізовано через церковно-громадську та культурно-просвітницьку роботу, участь у самоуправлінні, співпрацю із політичними силами. Статус, економічні важелі та сакральний авторитет відвели волинському духовенству лідируючі позиції в соціумі. Ключові слова: православне духовенство, Волинь, двадцяте століття, соціальна верства, ідентичність, статус, еволюція.