Розглянуто поезію Юрія Тарнавського з погляду особливостей поетичної структури й образності.Виокремлено головні принципи віршової делімітації у верлібрах (синтаксичний: реченнєвий, синтагматичний; антисинтаксичний), означено особливості будови поезій у прозі, простежено корелювання змін у поетичній структурі з модифікаціями в художній образності. Осмислено визначальну рису поетики Ю. Тарнавського - її діалогічність, що виявляється у різних площинах: як настанова на вербальний діалог зі світом і як міжмистецька взаємодія на рівні художніх засобів, ходів, образів.