У дисертації вперше в літературознавстві здійснюється теоретико-порівняльне дослідження західної та української версій феміністичної наратології - одного із провідних підходів у сучасній теорії літератури. Дисертація експлікує методологічні зміни, що відбулися в наратології протягом останніх десятиліть та фіксує проникнення наратологічних підходів у найрізноманітніші галузі сучасного знання, що спричинило появу так званих "нових наратологій" - постмодерних модифікацій класичної теорії розповіді. У роботі критично проаналізовані праць ключових західних наратологів феміністичного спрямування - Кімберлі Рейнолдс, Гелен Моґлен, Елізабет Ленгленд, Карен Макфарлейн, які у той чи інший спосіб будували дослідження з урахуванням теоретичної моделі Сьюзен Лансер. Досліджено наратологічні здобутки українських теоретиків літератури - Тамари Гундорової, Соломії Павличко, Віри Агеєвої та Ніли Зборовської.