Дослідження присвячено особливостям тлумачення поезії Р. Бернза українськими перекладачами. Праця дає характеристику стану української перекладної та наукової бернзіани, висвітлює актуальні теоретичні проблеми перекладу, легенду про Р. Бернза як властивість знака, статус шотландської мови як чинника, що творить націю і стиль. Подається визначення суті явища інтерпретації через процедуру та міжсуб'єктність, вивчається проблема осягнення світу Р. Бернза шляхом перекладу, детальніше - з наголосом на розмаїтті контекстів оригіналу і перекладу. Творчу спадщину і поетику Р. Бернза потрактовано в аспекті перекладності, зокрема з погляду структурної концепції віршованого перекладу та інтерсеміотики. Окремий розділ зосереджує увагу на ролі творчого суб'єкта перекладу, методах відтворення Р. Бернза П. Грабовським, В. Мисиком та М. Лукашем, а також на взаємодії особистостей поета і перекладача.