У дисертації визначено теорегико-методологічні засади дослідження і розроблено його поняттєво-категоріальний апарат; окреслено й проаналізовано основні напрями розвитку ідей дитиноцентризму у зарубіжній та вітчизняній педагогіці другої половини XIX - початку XX ст.; виявлено й теоретично обірунтовано основні етапи розвитку дитиноцентризму у зазначений період. Охарактеризовано теоретичні основи педагогіки дитиноцентризму і визначеноїї соціально-економічні діапазони і гуманістичні пріоритети; визначено головні тенденції, притаманні розвитку дитиноцентризму у досліджуваний період. На основі здійсненого історико-иедагогічного дослідження визначено позитивний потенціал педагогіки дитиноцентризму, який склався у досліджуваний період і його перспективне значення для подальшого розвитку української педагогічної теорії та практики.