Дисертацію присвячено лексичній основі української мови (ЛОУМ) та описові внутрішньолексемних, міжлексемних, внутрішньогрупових та міжгрупових зв'язків між її одиницями. Створено власну методику виділення ЛОУМ (1386 одиниць) за критеріями частотності та функціонально-стилістичної широти, що полягає у порівнянні найбільш уживаної лексики за даними частотних словників розмовно-побутового, художнього, публіцистичного, наукового та офіційно-ділового стилів. Загальний корпус текстів, на основі якого виділено ЛОУМ, становить 1 700 000 слововживань. Увесь склад ЛОУМ без залишку творить семантичні угруповання різної природи та величини залежно від частиномовної приналежності одиниць. 33% слів, що її складають - полісемічні, близько 55,5% її лексем пов'язані між собою зв'язками синонімії, антонімії, конверсії, гіпонімії, партонімо-холонімії та ін. 16 семантичних полів, виділених в ЛОУМ, корелюють зі спільною синоптичною схемою ономасіологічних словників різних мов і покривають усі найважливіші сфери дійсності, що дає підстави вважати ЛОУМ компресованою моделлю лексичного рівня.