У дисертації здійснено комплексне історико-етнографічне дослідження традицій передачі фахових знань у гончарних школах та їх вплив на стан гончарства у визначному центрі народної художньої культури України - містечку Опішному, що в Полтавщині. Охарактеризовано джерела й літературу з питань опішнянського гончарного шкільництва. З'ясовано роль Полтавського губернського земства в справі підтримки традиційного гончарства та впровадженні керамшкіл у Опішному; охарактеризовано роль Опішнянської зразкової гончарної навчальної майстерні Полтавського губернського земства в розвитку місцевого кустарного гончарства; визначено напрямки й результати впливу професійних знань у Опішнянському гончарному навчально-показовому пункті; досліджено залежність опішнянського гончарного промислу від діяльності гончарних шкіл упродовж 1925-1933 років; проаналізовано діяльність Опішнянської школи майстрів художньої кераміки та її вплив на розвиток місцевих гончарських традицій; вивчено ефективність передачі професійних гончарських знань у формі артільного й заводського учнівства, профорієнтаційного навчання й гурткової роботи; виявлено залежність творчого поступу опішнянського гончарства від опанування професійними знаннями наприкінці XX століття. Дисертація є першим дослідженням впливу гончарного шкільництва на гончарство одного осередку впродовж століття.