У дисертації досліджується процес зародження і трансформації "української історичної школи" в польській романтччній історіографії XIX ст. Автором запропонована і теоретично обгрунтована періодизація етапів розвитку організації та наукова діяльн сть її головних представників. Доведено, що головними принтипами загальнотеоретичного підходу до осмислення історії України в меяах ш<оли польських романтиків стали провіденційне тлумачення історії з абсолютизацією ролі польсько-українських взаємин в історичному минулому, юзкрнто сутність головних теоретичних постулатів школи у формі доктрини "польського культуртрегерства", "східних кресів", "Ягеллонської ідеї" тощо. Підкреслено, що, незважаючи на маргінальне становище польської історіографії XIX ст., саме ця школа сформувала головні історичні стереотипи поляків щодо України.