У дисертації комплексно й всебічно досліджено роль і місце Петра Могили у духовному і суспільному житті України (1596 - 1647 рр.), зміцненні православ'я, систематизації освіти, моральності, дисципліни, організації кліру, розробленні єдиних правил церковного життя, догматичного вчення, яке є надзвичайно важливими, адже саме завдяки його релігійно-освітнім та церковно-богословським новаціям українська культура і православна церква зміцнилися за рахунок нововведень як у церковному, так і освітньому аспекті. Доведено, що діяльність Петра Могили виступала складовою частиною церковно-релігійного і культурно-освітнього поступу, сприяла консолідації українців, захисту православ'я, збереження й розвитку рідної мови у богослужбовій практиці, запозичення західних новацій у органічному поєднанні з вітчизняними традиціями в освітній сфері.