У дисертації досліджуються витоки милозвучності сучасних української й італійської літературних мов на матеріалі фонемної структури слова цих мов. Для досягнення поставленої мети здійснено уніфікацію поняття фонеми в обох мовах, описано фонеми у термінах диференційних ознак, проведено зіставлення системи фонем, досліджено фонемну структуру реєстрових слів і розподіл слів за довжиною у вибірках зі словників обох мов, встановлено інвентар канонічних форм, здійснено статистичний аналіз фонем у різних позиціях слова, з'ясовано принципи сполучуваності голосних і приголосних фонем у слові, наведено критерії зручності вимови, зіставлено фонемну структуру слова з урахуванням критеріїв милозвучності. Результата статистичних досліджень свідчать про те, що сучасна українська літературна мова своєю милозвучністю дещо поступається сучасній італійській літературній мові.