У роботі представлені результати теоретичного й емпіричного дослідження проблеми розвитку готовності до професійної діяльності психолога-практика на етапі професійної підготовки у ВНЗ. Результатом проведеного автором аналізу вітчизняних та зарубіжних підходів до вивчення процесів психічного, особистісного та професійного розвитку стала концепція тріадної індивідуальності, де рушійною силою психічного розвитку людини виступає боротьба різноспрямованих і суперечливих внутрішніх тенденцій, що є породженням трьох підструктур її індивідуальності: біологічного, соціального й духовного Я; основою професійного становлення людини є саморозвиток (як здатність до самотрансформації внутрішнього світу), що призводить до вищої форми її життєдіяльності - творчої самореалізації. Визначено, що готовність до професійної діяльності (як триєдність психофізіологічного стану, системи особистісних якостей і ставлення) проходить у своєму розвитку ряд етапів, на кожному з яких має свою специфіку, що обумовлена як психологічними властивостями суб'єкта, так і рівнем набутого ним професійного досвіду. Кожен наступний вид готовності включає в себе не тільки усі попередні види, а й, потенційно, - вид готовності наступного етапу, які нашаровуються один на одного, а, отже, готовність до професійної діяльності Б не тільки багатокомпонентним, але й багаторівневим утворенням. Професійна підготовка визначається автором як процес формування готовності до професійної діяльності, головною умовою успішності якого є готовність до професійного навчання, що може бути визначена за наявністю специфічного особистісного новоутворення - "позиції суб'єкта професійного учіння". Розроблений й апробований комплекс діагностичних процедур, що можуть бути використані з метою всебічної оцінки професійного та особистісного розвитку майбутніх психологів: оцінки загального рівня та рівня розвитку окремих компонентів психосоціальної готовності до професійної діяльності психолога-практика (ПВЯ); відбору на психологічні факультети; визначення рівня і типу професійної ідентичності; рівня мотивованості на майбутню професійну діяльність (спрямованість на професійну самореалізацію, мотивація досягнення професійного успіху, задоволеність обраною професією); дослідження темпераментальних властивостей, а також визначення типу темпераменту майбутніх фахівців; загального рівня і рівня розвитку основних показників психологічної зрілості: рівня професійної зрілості; рівня і тилу готовності до професійної діяльності (професійної готовності), а також рівня сформованості позиції суб'єкта професійного учіння. Обгрунтовано структурно-типологічну концепцію готовності до професійної діяльності, згідно якої розвиток професійної готовності має нерівномірний характер: внаслідок гетерогенного й гетерохронного розвитку складових психосоціальної готовності, окремі її компоненти можуть виконувати компенсаторну функцію, що впливає на специфіку прояву готовності як цілісного утворення й дає підстави говорити про тип психологічної готовності майбутнього фахівця. Доведено, що на розвиток готовності до професійної діяльності психолога-практика, а також на формування її типу під час навчання у ВНЗ, впливає система психологічних детермінант, серед яких основними факторами є: психологічна зрілість; усвідомленість, сформованість та прийняття професійної ідентичності; мотиваційна спрямованість на досягнення професійного успіху, па професійний розвиток і самореалізацію, задоволеність обраною професією; темпераментальні властивості особистості. Запропонована автором комплексна "Програма психологічного супроводу професійного та особистісного розвитку студента-исихолога" довела свою ефективність в ході апробації у навчально-виховному процесі ВНЗ. Показано, що психологічними механізмами розвитку готовності до професійної діяльності у майбутніх психологів є: механізми емоційно-вольової та ціннісно-смислової саморегуляції, механізм самоідентифікації та механізм самосуб'єктивації, що являє собою спрямування суб'єктної активності на себе, тобто самотворення себе як суб'єкта життєдіяльності. Зроблено висновок, що основними напрямками роботи з формування готовності до професійної діяльності психолога-практика має бути розвиток психологічної (особистісна, емоційна, інтелектуальна, соціальна) та професійної зрілості майбутнього фахівця (мотивація, ідентичність, досвід (предметна компетентність)). Доведено, що комплексна робота, заснована на врахуванні вищезазначених механізмів, сприяє не тільки підвищенню загального рівня професійної готовності майбутніх психологів, але і вирівнюванню різниці між її типами, а, отже, більш гармонійному професійному розвитку майбутніх фахівців.