Дисертація є першим комплексним дослідженням поховального оплакування у балканослов'янській (болгарській, македонській, сербській і чорногорській) фольклорній традиції. Актуальність дослідження обумовлена завданнями сучасної славістичної фольклористики як етнонауки, позначеної антропологічним/антропоцентричним підходом, який базується на розумінні "інтегральності" (С.М. Толстая) культури. З позицій семіотичного аналізу розглянуто прагматику, семантику та етнопоетику балканослов'янського тексту поховального оплакування як вербального компонента одного з найбільш "закритих" родинних обрядів, позначеного високою стабільністю традиційної основи. Погляд на фольклорний текст як категорію культури дозволив провести аналіз прагматичних характеристик поховального тексту, його семантичної структури та поетичної системи. Етнопоетичні особливості жанру як константні моделі поховального оплакування розглядаються на матеріалі порівняльного аналізу текстів балканослов'янської та української традицій широкого хронологічного розрізу середини XIX - початку XXI ст.