У роботі проаналізовано жанровий дискурс повістей Григора Тютюнника у контексті української прози ХХ ст., обґрунтовано самобутній характер прозопису митця через еволюцію повістевого жанру, неореалістичного стилю, складних характерів персонажів, проаналізовано сюжетно-композиційну, персонажну, наративну структуру повістей "Облога", "Климко", "Вогник далеко в степу", "День мій суботній", "Житіє Артема Безвіконного", досліджено екзистенційну проблематику і проблему вибору героя у повісті "День мій суботній", простежено трансформацію моделі "зайвої" людини у тексті повісті "Житіє Артема Безвіконного" Григора Тютюнника. Ключові слова : дискурс, екзистенціалізм, жанр, неореалізм, повість, поетика, психологізм