У дипломній роботі досліджується творчість "Празької школи" - найпомітнішого художнього явища української літератури першої половини ХХ століття у контексті лірики ХХ століття та шкільного вивчення. У ній крізь історико-літературну призму аналізуються стильові, жанрові й наративні ознаки поетичного мислення представників "Празької школи", зокрема Є.Маланюка. Також обґрунтовується оригінальність індивідуальної творчої манери поета, що дозволило визначити місце і роль його спадщини в історії української літератури ХХ ст. Увага акцентується на шкільній інтерпретації творчості "пражан". Ключові слова : жанр, поезія, ліричний герой, поетика, символ, образ, ліризм, метод навчання, національне виховання, емігрантська література, "Празька школа", історіософська концепція.