Дисертаційне дослідження присвячено актуальній проблемі формування еколого-креативної компетентності у студентів вищих навчальних закладів. У дисертації розкрито теоретичні та методичні основи екологічної підготовки студентів вищих навчальних закладів в умовах компетентнісної парадигми освіти з урахування підходів (компетентнісний, аксіологічний, культурологічний, діяльнісний, системний, які передбачають вивчення досліджуваного феномена як складної системи еколого-креативного потенціалу студентів) із застосуванням принципів (фундаментальність, конгруентність (самоідентичність), креативність, неперервність, систематичність і послідовність, синергетичність, холістичність, тоталогічність, синергетичність екологічного знання, прогностичність, міждисциплінарність, практична спрямованість), засобів і методів інформаційного суспільства, орієнтованого на сталий розвиток. Визначено та обґрунтовано ефективність запропонованих педагогічних умов формування еколого-креативної компетентності у студентів вищих навчальних закладів. Обґрунтовано необхідність застосування тренінгу в навчально-виховному процесі, який більш швидко й ефективно реалізує природничо-творчий новаторський підхід до сприйняття студентами значного масиву міждисциплінарних знань. Студент самостійно визначає особисту роль у спеціально створеному навчальному середовищі, а викладач більш продуктивно й точно може дослідити його здобутки, що зменшує долю вивчення через непродуктивне запам'ятовування. Варто застосовувати й інші інтерактивні методи навчання інформаційно-тренінгових сценарних методів научіння, що сприяє активізації процесів професійної самоорганізації студентів. Підвищення рівня сформованості еколого-креативної компетентності у студентів забезпечується розробленою моделлю екологічної підготовки у вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації, що базується на взаємоузгодженості та взаємозв'зку пропонованих до вивчення дисциплін екологічного спрямування з врахуванням реалізму, прагматизму, екзистенціалізму, етики відповідальності за діяльність, духовних потреб особистості. Засвоєння знання має проходити не у формі монологу, а діалогу і полілогу, що забезпечує громадськості до екологічної інформації (минулої, сучасної, прогнозованої). Психолого-педагогічної засобами доведено ефективність запропонованої моделі екологічної підготовки.