Дисертацію присвячено дослідженню виховного потенціалу епістолярного жанру в педагогічній спадщини В. Сухомлинського. У роботі проаналізовано ґенезу епістолярного жанру в історії літератури та педагогічної думки. Виявлено й систематизовано провідні теоретичні підходи до визначення сутності, провідних характеристик епістолярного жанру. Вивчено та узагальнено епістолярій як інтегральну частину педагогічної творчості В. Сухомлинського. Цілісно проаналізовано епістолярний жанр у контексті життєвого шляху та освітньої діяльності В. Сухомлинського. Обгрунтовано методологічні підходи та принципи вивчення педагогічного епістолярію. Подано авторську технологію педагогічного аналізу епістолярію В. Сухомлинського. З'ясовано цінність і значення епістолярного жанру в педагогічній спадщині В. Сухомлинського. Здійснено класифікацію епістолярію та виявлено основні періоди розвитку епістолярної спадщини видатного вітчизняного педагога. Розкрито виховний потенціал епістолярію В. Сухомлинського та обґрунтовано провідні виховні методи (методи впливу на особистість (сугестія, розповідь, роздум, переконання, заохочення, покарання, оцінювання тощо); методи організації поведінки (власний приклад, порада, натяк, прохання, вправи у правильному вчинку, приучування тощо); метод системного виховання цінностей; метод долання життєвих випробувань; метод участі в доброчинній діяльності та жертовність та ін.) та прийоми (первинне засвоєння інформації, пояснення, підбадьорювання, іспит моральної зрілості, самоаналіз (рефлексія), самовиховання, самоконтроль, самодисципліна тощо).