У дисертації висвітлено передумови розвитку виховання національної культури в учнів загальноосвітніх шкіл засобами декоративно-прикладного мистецтва у XIX - початку XX століття; здійснено історіографічний аналіз національно-педагогічних проблем, що стосуються українського декоративно-прикладного мистецтва XIX - початку XX століття; проаналізовано стильову, жанрову та видову розмаїтість народного мистецтва України в досліджуваний період, виокремлено його досягнення в освітній галузі та традиційних видах мистецтва (кераміка, вишивка, ткацтво). З'ясовано, що виховні можливості декоративно-прикладного та українського народного мистецтва розвивались як елемент національної духовної культури. Установлено, що процес мистецького навчання чи навчання декоративно-прикладного мистецтва неможливо здійснити без творчої педагогічної діяльності. Визначено форми та методи навчання в освітніх закладах України в досліджуваний період. Проаналізовано позитивні тенденції впровадження декоративно-прикладного мистецтва в навчально-виховний процес, щодо використання окремих видів декоративно-прикладного мистецтва та українських традиційних народних ремесел. Його основні положення та висновки оновлюють теорію і практику освіти, виховання та є важливим джерелом інформації для підготовки відповідних спецкурсів, удосконалення змісту підручників, навчальних планів і програм. Ключові слова: національна культура, декоративно-прикладне мистецтво, засоби, учні, загальноосвітні школи, навчально-виховний процес.