У дисертації досліджуються особливості лінгвокультурної адаптації психологічної прози М. Пруста в українському художньому перекладі. Обгрунтовано положення, що лінтвокультурна адаптація - необхідний творчий складник перекладу як міжмовної та міжкультурної комунікації, спрямований на збереження авторської концепції першотвору та досягнення адекватності перекладеного тексту. Доведено, що лінтвокультурна адаптація зумовлюється мовними та етнокультурними відмінностями між одержувачами оригіналу й перекладу. Виокремлено різновиди адаптації та основні типи адаптивних стратегій у використанні мовних одиниць різних рівнів. Визначено співвідношення прямих відповідників та адаптивних стратегій у процесі перекладу прустівської прози. Проаналізовано характерні риси індивідуального перекладацького стилю А. Перепаді. Окрему увагу звернено на специфіку вербалізації авторської картини світу М. Пруста на лексико-семантичному та структурно-синтаксичному рівнях. З'ясовано особливості відтворення лінгвостилістичних засобів психологізації прустівської прози в українському художньому перекладі.