Дане дослідження є першою узагальнюючою системною розробкою з питання понятійного апарату вчення П. Іванова та його світоглядних засад, зведеною на науково-методологічній основі. В результаті детального аналізу творчої спадщини П. Іванова, дисертантом вперше синтезовано основний концептуальний вираз вчення, який є квінтесенцією всієї системи світоглядних бачень, а також здійснено його аналіз у контексті складових філософської теорії. Цей вираз визначається як "діалектичний закон Живого", що знайшов розкриття і в контексті методологічного підходу, тобто, виведений у дослідженні і як методологічна основа природної практики в системі загартування-тренування, презентованої П. Івановим порадником "Дитинка". В дисертації також здійснено співставлення, проаналізовано зв'язок діалектичних підходів вчення П. Іванова з класичними проявами діалектичних теорій та з неодіалектичними концепціями і баченнями. Має місце також аналіз постановки гносеологічних питань у вченні, з'ясована проблема знання в контексті онтологічного підходу. В дослідженні також розкрито змістовний зв'язок світоглядних, пізнавальних, аксіологічних позицій П. Іванова з провідними напрямками мислення, які визначають як вітчизняну, так і світову філософії. Здійснюється порівняльний аналіз основних сутнісновизначальних підходів вчення із давньоруською релігійною традицією, українською кордоцентричною філософією, зі світоглядними теоріями філософів-космістів. З'ясовується питання приналежності письмової спадщини П. Іванова (його вчення) до вітчизняної духовної культури.