Дисертаційне дослідження присвячене вивченню особливостей соціальної адаптації дорослих з патологією зору. Обгрунтовано, що провідним соціально-психологічним чинником соціальної адаптації дорослих з порушеннями зору виступає особистісний адаптивний потенціал. З'ясовано, що критерії його зниження включають такі показники складових як низький рівень поведінкової регуляції, схильність до нервово-психічних зривів, відсутність адекватності самооцінки, низький рівень комунікативних здібностей, прояви агресивності, підвищення конфліктності, зниження моральної нормативності. Встановлено, що процес соціальної адаптації дорослих з патологією зору взаємопов'язаний з особливостями функціонування соціально-психологічної та психофізіологічної складової їх професійної адаптації. Показано, що ступінь соціальної адаптації дорослих з вадами зору визначається можливістю використання ефективних стратегій адаптивної поведінки. Показники цих критеріїв дозволили виокремити ступінь соціальної адаптації дорослих з патологією зору: соціально адаптованих, з частковою соціальною адаптацією, з низьким ступенем соціальної адаптації. Розкрито зміст програми соціальної адаптації дорослих з патологією зору, спрямованої на підвищення особистісного адаптивного потенціалу, рівня їх адаптивних здібностей, соціально-психологічної адаптованості та професійної адаптації. Програма сприяла підвищенню ступеня соціальної адаптації дорослих з порушеннями зору, орієнтації на саморозвиток, самовдосконалення, вибору оптимальних стратегій адаптивної поведінки.