У дисертації запропоновано новий інтегративний підхід до вивчення соматикону англомовних нехудожніх і художніх дискурсивних практик у термінах лінгвосеміотики, невербалістики, невербального семіозису, когнітивної лінгвістики і прагмалінгвістики. Соматикон витлумачено як прагматично зумовлений варіативний комплекс невербальних знаків комунікації, парадигматичні й синтагматичні відношення яких утворюють семіотичний простір тілесності дискурсивної практики. Розроблено теорію невербального знака комунікації, запропоновано польову інтерпретацію системи невербальних знаків, виявлено функціональну і прагматичну специфіку соматикону нехудожньої і художньої дискурсивної практики у зіставленні. На основі характеристики невербального профілю дискурсивної поведінки людини та її комунікативного стилю встановлено типологію семіотичної особистості.