У дисертації подано та науково обґрунтовано сутність процесу духовно-морального виховання особистості, виявлено провідні підходи та ідеї, які домінували у вітчизняній педагогічній теорії і практиці кінця XIX -початку XX століття при розв'язанні проблеми духовно-морального виховання учнівської молоді. Визначено специфіку наукових уявлень про духовно-моральне виховання учнівської молоді у педагогічній думці кінця XIX - початку XX століття, узагальнено практичний досвід вітчизняних педагогів щодо організації процесу духовно-морального виховання учнівської молоді. Здійснено історико-педагогічний аналіз тенденцій в організації культурно-освітнього середовища як об'єктивного компоненту духовно-морального виховання учнівської молоді у кінці XIX - на початку XX століття. На основі системного підходу здійснено класифікацію провідних підходів (особистісно-індивідуальний, сакрально-традиційний, антропологічний, середовишний) до вирішення проблеми духовно-морального виховання особистості у роботах вітчизняних вчених кінця XIX -початку XX століття. Уточнено значення соціально-виховної функції вчителя, який опікується процесом духовно-морального виховання у навчальних закладах, розроблено програму спецкурсу для вищих навчальних закладів "Духовно-моральний розвиток учнівської молоді у культурно-освітньому середовищі".