У дисертації проаналізовано організаційно-педагогічні умови забезпечення соціальної опіки дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування в Галичині і підрадянській Україні у 20-30-х роках XX ст., охарактеризовано специфічні особливості організації сімейних та суспільних форм соціальної опіки в цих регіонах; диференційовано сукупність змісту, форм, методів і технологічних підходів у спільних і відмінних умовах запровадження соціальної опіки з боку державних, громадських і релігійних організацій; виокремлено сімейні форми соціальної опіки, або наближені до сімейних, як домінантну основу утвердження суспільного опікунства; окреслено тенденції та можливості трансформації досвіду соціальної опіки дітей в Україні досліджуваного періоду у соціально-педагогічну практику сьогодення.