У дисертації проведено історико-методичне дослідження наукової спадщини відомого педагога і методиста О.М. Біляєва, який здійснив вагомий внесок у теорію та практику навчання української мови у середній школі. Окреслено науково-методичну діяльність ученого в галузі загальних питань лінгводидактики: концепції навчання мови, шкільні програми і підручники; сучасний урок української мови; методи, прийоми та засоби навчання; методики навчання мовних розділів, блокове засвоєння мовного матеріалу. Визначено основні типи уроків української мови за метою навчання, оптимальні варіанти їх структури. Запропоновано поділ уроків на аспектні і розвитку зв'язного мовлення. Обгрунтовано доцільність використання системи традиційних методів навчання української мови в школі; мотивовано місце, зміст і спрямованість кожного мовного розділу шкільного курсу; висвітлено актуальні проблеми культури мови сучасного вчителя-словесника. Розроблена експериментальна методика впровадження лінгводидактичного внеску вченого у практику шкільного курсу української мови і методику викладання української мови у педагогічних вищих навчальних закладах виявилася ефективною. Ключові слова: лінгводидактична спадщина, теорія і практика навчання мови, форми організації навчання, методи і засоби навчання, науково-методична діяльність, розвиток зв'язного мовлення учнів, культура мовлення.