Дисертацію присвячено вивченню лінгвокогнітивного і комунікативно-прагматичного аспектів відображення психоемоційного стану самотності персонажа у французькій постмодерністській прозі. Розроблено методику комплексного аналізу досліджуваного феномена; виокремлено моделі концептуальних метафор репрезентації стану самотності; продемонстровано роль закритого і відкритого концептуальних просторів у відбитті психоемоційного стану персонажа; інтерпретовано стан самотності персонажа у лінгвопрагматичному аспекгі із залученням теорії інтертекстуальності; виявлено тендерно диференційовані мовно-мовленнєві засоби характеристики комунікативного простору самотнього персонажа.